СТРУКТУРА ВЕРБАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Матеріал з TIMO Wiki

СТРУКТУРА ВЕРБАЛЬНО-КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ — відповідає ціннісним орієнтирам навчання української мови, які передбачають передусім формування в учнів комунікативної компетентності, що є водночас важливим складником загальних, надпредметних, компетентностей і значною мірою визначає самостійність людини в пошуку, оцінюванні й використанні інформації, у створенні цілісної індивідуальної системи знань, умінь і ставлень, здатності до самостійності, критичності мислення, суб’єктивно-емоційних оцінок, необхідних для успішного розв’язання життєво важливих проблем.

За фактичним матеріалом завдання не виходять за межі шкільної програми й стосуються передусім практичного володіння засобами української мови, яке виявляє себе в розумінні значення слова, речення, тексту, у вмінні належним чином інтерпретувати матеріал.

Згідно з компетентнісною парадигмою освіти її цілі мають три виміри: знання, уміння та ціннісні ставлення особистості. Кожен із цих складників-вимірів компетентностей виконує важливу функцію, утворюючи цілісність, яка є необхідною й достатньою умовою для того, щоб особистість була успішною в соціумі, поділяючи цінності суспільства сталого розвитку і тим самим сприяючи його розвиткові й удосконаленню.

Відповідно до цього кожна з ключових компетентностей, зокрема вербально-комунікативна компетентність, має три виміри: предметний вимір (що треба знати), діяльнісний вимір (що треба вміти) і практичний вимір (як застосовувати знання й уміння відповідно до цінностей суспільства сталого розвитку).

1. Предметний вимір вербально-комунікативної компетентності

Опанування предметом науки про мову й мовлення — бути обізнаним у предметних галузях науки про мову й мовлення (демонструвати обізнаність у предметних галузях науки про мову й мовлення).

Когнітивний рівень — знання (володіння поняттєвим апаратом і фактами в предметних галузях науки про мову й мовлення).

Фонетична обізнаність.

Графічна й орфографічна обізнаність.

Словотвірна обізнаність.

Морфологічна обізнаність.

Синтаксична обізнаність.

Лексична обізнаність.

Стилістична обізнаність.

Обізнаність у видах мовленнєвої діяльності.

Обізнаність у питаннях лінгвістики тексту.

Обізнаність у нормах мови й мовлення.

2. Діяльнісний вимір вербально-комунікативної компетентності

Опанування різними видами діяльності з одиницями мови й мовлення (демонструвати спроможність оперувати мовними одиницями у вербальному спілкуванні відповідно до комунікативної мети на основі знань про закони й принципи мовної системи).

Когнітивний рівень — уміння (здійснювати комунікативні дії, зокрема дії читання й письма).

Логічна спроможність (спроможність виявляти логічну структуру висловлень; формалізувати вербальну інформацію; систематизувати власні мовні знання й мовленнєву діяльність).

Алгоритмічна спроможність (спроможність виводити на підставі аналізу наявного мовно-мовленнєвого матеріалу алгоритми дій для їх застосування з метою творення власних висловлень).

Технологічна спроможність (спроможність застосовувати технічні засоби для розв’язання поставлених комунікативних завдань, інтенсифікації й оптимізації вербально-комунікативної діяльності).

Дослідницька спроможність (спроможність ставити завдання й шукати методи й способи їх розв’язання з метою досягнення бажаного комунікативного результату, уміння висувати гіпотези й верифікувати їх шляхом перевірки).

Методологічна спроможність (здатність орієнтуватися в методах лінгвістичного аналізу й застосовувати засадничі методи й принципи для розв’язання особистісно й суспільно значущих завдань).

3. Практично-ціннісний вимір вербально-комунікативної компетентності

Опанування мовленням — здатність застосовувати мову (демонструвати здатність здійснювати вербальну комунікацію для досягнення цілей, що є актуальними й практично значущими для особистості, соціуму, людства відповідно до цінностей суспільства сталого розвитку).

Когнітивний рівень — ціннісні ставлення до мови як основного засобу мовленнєвої комунікації в усіх сферах діяльності суспільства сталого розвитку (усвідомлення ролі мови й мовлення в житті особи й суспільства та застосування на практиці мовних знань і комунікативних умінь для розв’язування практичних завдань). Практично-ціннісний вимір вербально-комунікативної компетентності можна структурувати за складовими мислення, які визначають важливі його аспекти:

Комунікативне мислення — здатність ексцерпувати інформацію з різних джерел, трансформувати її в різні кодові системи й репрезентувати в різних формах, вести цілеспрямований діалог відповідно до системи цінностей суспільства сталого розвитку (Communication Thinking).

Ініціативне мислення — здатність ініціювати постановку завдань, досліджень, визначати стратегію розв’язування проблеми з орієнтацією на досягнення поставленої мети, здатність імплементувати набуті, чужі й свої, результати у власну систему знань, що відповідає цінностям суспільства сталого розвитку (Entrepreneurship Thinking).

Абстрактно-логічне мислення — здатність будувати логічно формалізовані моделі практично значущих вербально-комунікативних завдань, знаходити, оцінювати й залучати інформацію, подану в текстових та інших знакових формах (схемах, таблицях тощо), використовувати знаково-символічні засоби репрезентації інформації для створення моделей мовних одиниць і мовних відношень, абстрагувати й моделювати інформацію для досягнення мети комунікації (за сучасними уявленнями когнітивної психології таке мислення відносять до категорії формального, дедуктивного, мислення) (Crystalized Thinking).

Асоціативне (трансфертне) мислення — здатність ставити завдання, використовувати індуктивні міркування, образне мислення, системне мислення, мислення за аналогіями для постановки завдань і пошуку їх ефективних рішень відповідно до системи цінностей суспільства сталого розвитку (за сучасними уявленнями когнітивної психології таке мислення відносять до категорії гнучкого мислення) (Fluid Thinking).

Серія завдань вербально-комунікаційної секції містить такі тестові завдання, успішне виконання яких свідчить про володіння мовними засобами української мови, необхідне для успішності всіх видів мовленнєвої діяльності, про розвиток мовної й комунікативної компетенції учнів. Відповідні вміння визначають не лише мовну й мовленнєву компетентності, вони забезпечують виконання будь-яких завдань на виявлення істотних властивостей об’єктів, зв’язків і відношень між ними, уміння аналізувати, порівнювати, узагальнювати, робити висновки.