ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ДЛЯ ВСІХ: УСТАНОВЛЕННЯ СТАНДАРТІВ І МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ

ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ ОСВІТИ ДЛЯ ВСІХ: УСТАНОВЛЕННЯ СТАНДАРТІВ 
І МОНІТОРИНГ ЯКОСТІ ОСВІТИ

Туула Хаатайнен, Міністр освіти і науки Фінляндії

 

Шановні колеги!

Шановні експерти в галузі освіти!

Я пишаюся тим, що якість нашої системи освіти була визначена темою нашого зібрання. Мені хотілося б дати короткий огляд на деякі ключові питання встановлення стандартів освіти і моніторингу якості освіти. Я вважаю дуже важливим обговорити ці проблеми на міжнародному рівні.

Цілі освіти у визначенні критеріїв якості освіти

Управління освітою здійснюється головним чином через закони, розподіл ресурсів, освітні програми (курикулум) і оцінювання. Критерії якості, які застосовуються в системі освіти, відіграють важливу роль у підтримці розвитку системи освіти в цілому, а також якості кожної окремої школи та навчання. У Фінляндії базова освіта є пілотним сектором розвитку стандартів якості.

Як і в багатьох інших країнах ОЕСР, ситуація  у Фінляндії порівняно добра з точки зору рівних можливостей і результатів навчання в системі загальної освіти. Що стосується великих міст, порівняння між школами виявляє зв’язок між належністю учнів до різних  соціальних верств і результатами навчання. У цьому Фінляндія не є винятком, тому що жодна країна не знайшла однозначної відповіді на проблеми соціального, культурного та освітнього впливу на успішність навчання. Це, здається, пов’язано з благополуччям учнів і, особливо, з різними проявами психічного і фізичного неблагополуччя, як у країнах з низьким і високим соціально-економічним станом. У районах із низьким соціально-економічним станом, результати навчання, здається, є нижчими середніх, прояви неблагополуччя частіші і здорові звички вважаються менш корисними, ніж у середньому. У школах із високими оцінками результатів навчання більш загальним для учнів є сприйняття навчання в школі як тяжкої і напруженої роботи, що супроводжується різними  симптомами стресу в порівнянні зі школярами в районах із низьким соціально-економічним становищем.

Ці знахідки показують, що потрібно розвивати шкільний курикулум.

Отже, моє питання звучить так:

Яким чином слід розвивати курикулум, щоб зменшити розрив у результатах навчання?

Збільшення впливу основного курикулуму

Для того щоб основний національний курикулум більше впливав на якість освіти та її стандарти, необхідно визначити рівень узагальнення і деталізації цього документа, з’ясувати, наскільки ефективно його мета та критерії її реалізації можуть спрямовувати освіту в різних її галузях знань без надмірної деталізації.

У Фінляндії було нещодавно переглянуто основний курикулум загальної освіти. Кількість годин на аудиторну роботу не було збільшено. Натомість, процес навчання було зосереджено на таких основних галузях знань: рідна мова, математика, природничі науки та право. Для того щоб озброїти учнів і молодь знаннями і вміннями, необхідними для опікування власним здоров’ям, ми зробили охорону здоров’я самостійним предметом основної освіти. Іншою зміною було надання точних указівок із детальними описами високих результатів засвоєння учнями навчальної програми. Цей крок був важливим,  оскільки ми хочемо забезпечити уніфіковані критерії оцінювання учнів у різних школах, посилити захищеність дітей, особливо при переході на нові ланки освіти. Аналіз показав, що оцінки  в учнівських табелях не достатньо добре відображають рівень навчальних досягнень школярів, ці оцінки також не можуть бути мірилом, яке б дозволило порівнювати досягнення учнів різних шкіл. У більшості випадків особисті навчальні досягнення школярів порівнюються з досягненнями учнів у межах однієї школи, а не з критеріями засвоєння навчальної програми, зазначеними в курикулумі. Як наслідок — одна й та сама оцінка може відображати різний рівень навчальних досягнень. Різниця у шкалах оцінювання, що використовуються в різних школах, можуть складати дві одиниці.

Додатково до опису високого рівня навчальних досягнень ми готуємо національні рекомендації для якісного викладання і забезпечення високої якості школи.  Ці рекомендації будуть лише інструментом, а не нормою. Ми розглядаємо їх як одну  з форм управління на основі інформації, яке, на нашу думку, буде сприяти розвитку шкіл.

Моє запитання:

Чи достатньо описів високого рівня навчальних досягнень і рекомендацій щодо підвищення якості навчання для розвитку навчання і викладання у школах або потрібно щось більше, наприклад, економічна підтримка шкіл із малорозвинених в економічному сенсі регіонів?

Моніторинг якості освіти

Моніторинг і оцінювання впливу освіти — важливі, проте складні для реалізації галузі, спрямовані на забезпечення якості освіти. Я б хотіла підняти два фундаментальні питання: як здійснювати моніторинг  і як використовувати його результати? Для того, щоб ефективно використовувати дані моніторингу, необхідно визначити, яким чином вони можуть допомогти або завадити розвиткові системи освіти.

Із моєї точки зору, основним питанням тут  є таке: які мають бути дані моніторингу, щоб представити хороший інструмент для розвитку освіти?  Пошук відповіді на це питання має розпочинатися із нового питання: Які саме результати оцінювання можуть бути використані освітянами і школами?

Надання універсальних даних дослідження — значний виклик моніторингу. На мою думку, самі по собі результати навчання в порівнянні з критеріями якості навчальних досягнень не лише не надають достатню інформацію освітянам, але й часто заважають розвитку шкіл, оскільки результати навчання у значній мірі залежать від того, у яких умовах існує школа. Ось чому дуже важливо подивитися глибоко на взаємозв’язки між факторами, які впливають на якість навчання у певній школі, і результатами навчання у ній, і так наблизитися до справжніх чинників, які впливають на освіту. Основна мета оцінювання — розробка моделі дій, знаходження шляхів їхньої реалізації в класах  і прийняття правильних управлінських рішень, які дозволять дійти до хорошого результату, розвинути технологію забезпечення такого результату і реалізувати її у школах. Один із шляхів використання інформації про моніторинг називається позитивною дискримінацією. Тобто управлінці в галузі освіти сконцентровують більше ресурсів для шкіл у проблемних районах. Школи з радістю зустріли такий шлях, оскільки додаткові ресурси дозволяють їм надавати більш ефективну допомогу відстаючим учням, викладати в невеликих групах і забезпечувати соціальну підтримку учнів.

Дані моніторингу мають одночасно слугувати засобом розвитку шкіл і системи освіти взагалі, спонукати учнів до навчання і підтримувати їх, забезпечувати доступ батьків до інформації про якість освіти. Проте мені здається, що є одна проблема, якої слід остерігатися, — це публікація даних дослідження в рейтингових таблицях.

Якщо дані моніторингових досліджень якості системи освіти публікуються у вигляді рейтингових таблиць, ми маємо дуже уважно проаналізувати вплив цих таблиць на якість освіти і відповісти на запитання, чи ці таблиці дійсно слугують удосконаленню навчання і освіти взагалі. Замість того, щоб надавати більш широку інформацію про якість освіти, розподіл шкіл на сильні й слабкі, який здійснюється на основі середніх навчальних досягнень, лише призводить до поширення неадекватних умовиводів і необґрунтованих точок зору.

Я думаю, важливо публікувати характерні результати досліджень. Такі результати будуть описувати ситуацію в галузі освіти на національному, регіональному і місцевому рівнях, допомагати визначатися з кроками, які необхідно зробити для вдосконалення освіти. Такий підхід дозволить отримати доступ до надійної інформації про поточні дії політиків у галузі освіти, що дозволить перейти до відкритої системи управління в галузі освіти, заснованої на якісній інформації.

Моє запитання:

Як ми можемо гарантувати, що дослідження результатів навчання не будуть використовуватися для визначення статусу шкіл, проте будуть використовуватися для їх розвитку, і як забезпечуватиметься відкритість цих результатів?

На шляху до нової адміністративної парадигми оцінювання

Наскільки я розумію, один із найбільших викликів найближчого майбутнього — розвиток моніторингу якості освіти і забезпечення оцінювання з реалізацією холістичного підходу, у якому результати і фактори, які впливають на успішність учня, не вивчаються як окремі одиниці, як вони вивчалися раніше. Говорячи про Фінляндію, одне з пояснень такого підходу полягає в тому, що цими факторами займаються представники різних адміністративних секторів. Я підтримую ідею про те, що результати навчання мають розглядатися з інформацією про соціальний статус учнів, умови їхнього життя, місце розташування школи і ресурси, доступні для учнів цієї школи. Ця ідея заснована на тому, що соціальний стан батьків, умови життя дітей і їхні результати навчання тісно взаємопов’язані. Я також уважаю, що важливо, щоб методи навчання розроблялися  в тісному зв’язку з дослідними установами.

Висновки, які можна зробити з усього цього, такі: усі розглянуті підходи — природна частина нової адміністративної культури оцінювання. Результати оцінювання розширили наше уявлення про стан справ у школі серед учнів і вказали на ті галузі, які необхідно розвивати. Важлива мета, реалізація якої можлива лише через роки, — розвиток міжнародних індикаторів якості навчання, заснованих на ґрунтовних дослідженнях і апробаціях.

Моє запитання:

Як ми можемо вдосконалити систему оцінювання й адміністративну культуру для того, щоб відобразити в оцінюванні фактори, пов’язані із соціальним станом учнів, їхньою матеріальною забезпеченістю, умовами життя?