СИСТЕМА ВСТУПУ ДО ВНЗ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ
СИСТЕМА ВСТУПУ ДО ВНЗ У СПОЛУЧЕНИХ ШТАТАХ АМЕРИКИ
С. В. Ломакович, доктор філологічних наук, професор, провідний спеціаліст
відділу наукового забезпечення УЦОЯО
В. М. Терещенко, кандидат філологічних наук, доцент, провідний спеціаліст
відділу наукового забезпечення УЦОЯО
Сполучені Штати Америки належать до тих країн, диплом про здобуття вищої освіти в якій на світовому ринку праці цінується чи не найвище. Це зумовлено тим, що в американських ВНЗ можна отримати якісну теоретико-академічну освіту, яка водночас орієнтована на задоволення цілком практичних запитів сучасного світу в економічній, технічній, технолого-інформаційній, соціально-гуманітарній та інших сферах.
Серед чинників, які дають можливість студентам під час навчання у ВНЗ здобувати міцні знання й виробляти динамічну систему вмінь, навичок і ціннісних орієнтацій, називаються різні, зокрема: гнучкість навчальних програм; висока технологічна й методична забезпеченість процесу навчання; постійна взаємодія з роботодавцями; потужний професорсько-викладацький склад тощо. Разом із тим серед факторів, що детермінують конкурентоспроможність випускників американських ВНЗ, не часто вказується на чинник, який, залишаючись у пресупозиції, насправді чи не найбільше сприяє тому, щоб кожен новий випуск американських вищих шкіл ставав потужним свіжим струменем працівників і науковців нової формації для сучасного динамічного світу, а саме — на оригінальну систему вступу до ВНЗ.
Віднесення цього чинника до найважливіших зумовлене тим, що його дієвість на вході майбутніх студентів до ВНЗ забезпечує продуктивність майбутніх працівників і науковців при виході з ВНЗ (а звідси й слава про якість вищої освіти в США). Дієвість системи вступу як такої, що пропускає до ВНЗ лише кращих, забезпечується конкурентністю й змагальністю як засадничими принципами й самого американського стилю життя і політикою вищих навчальних закладів, змушених постійно боротися за виживання. Актуальність цих принципів для вищої школи вимагає від неї обирати найкращих, щоб потім давати їм найкраще і щоб урешті вони і ставали найкращими.
Зрозуміло, що відбір найкращих із-поміж абітурієнтів в умовах демократії має відбуватися за такими процедурами й критеріями, які б дозволяли уникнути будь-яких підозр із боку громадськості щодо дискримінації, упередженості та інших негативних явищ при вступі. Саме з огляду на це, вочевидь, у США й сформувалася цілком своєрідна система відбору абітурієнтів до навчання у ВНЗ, загальну характеристику якої далі й буде запропоновано.
Загальна характеристика освітньої системи США
Система освіти в США є доволі складною. За загальним правилом, американські діти починають школу у віці 5 років, відвідуючи дитячі садки (так звані kindergarten) при школах. Другий рік навчання вважається першим роком молодшої школи (primary school), у якій учні навчаються п’ять років. Потім учні переходять у середню школу (secondary school), де навчаються загалом сім років, однак останні три-чотири роки навчання зазвичай уважаються навчанням у вищій школі (high school). Таким чином, за роки навчання учні проходять дванадцять ступенів (twelve grades). Перехід із молодшої до середньої, а потім вищої школи здійснюється на основі тестувань і врахування поточної успішності.
Навчання в останніх класах середньої школи (high school) у США характеризується неоднорідністю, зумовленою шкільною автономією (яка передбачає можливість самостійного вибору школами навчальних програм, систем оцінювання, курсів і т. ін.), місцем розташування школи, характером її підпорядкованості (приватна чи публічна). Приватні школи часто дають більш розширений перелік додаткових курсів (іноземні мови, мистецтво, музика, спорт), що робить їх привабливішими порівняно з публічними.
Від вибору школи та курсів, які вона пропонує, значною мірою залежить вступ випускника до ВНЗ. Так, наприклад, багато престижних чотирирічних коледжів вимагають для вступу проходження абітурієнтом поглиблених курсів математики або іноземних мов тощо.
Після закінчення 12 ступеня учні отримують сертифікат/диплом про середню освіту (the high school diploma). Саме наявність цього сертифіката є «пропускним квитком» до вищої освіти в університетах і коледжах. Дипломи бувають різних типів. Частина шкіл видає звичайні дипломи. Деякі школи видають більш престижні дипломи за вищі академічні досягнення. Для такого диплома необхідно, щоб випускник отримав як мінімальний GPA (grade-point average), так і визначену кількість балів за додаткові курси (academically advanced courses). Інші школи пропонують «дипломи для коледжів» («college preparation» diploma) для випускників, які збираються йти до університетів (і зазвичай потребують дворічного курсу або кредиту з іноземної мови). Ще інші школи, які мають професійні навчальні відділення (a vocational education branch), дають водночас диплом і сертифікат професійної підготовки (vocational certificate of completion). Якщо ж особа не пройшла випускних (матуральних) випробувань, то їй замість названих дипломів видають сертифікат відвідувань (certificate of attendance), який не дає їй права йти до вищої школи.
Надалі випускник середньої школи може продовжити навчання в доступеневій школі (undergraduate school), яку дають коледжі й університети. Фактично, це вища освіта з дворічним або чотирирічним курсом навчання. Після закінчення дворічного курсу навчання студент може отримати так званий асоційований ступінь (associate degree), а після чотирирічного курсу — ступінь бакалавра (bache-
lors degree). Здобуваючи ступінь бакалавра, студент проходить так званий основний (major) курс — тобто курс за певною спеціалізацією. Цей курс студент може обирати не відразу, а наприклад, на другому курсі чотирирічного навчання.
Студенти, які здобули бакалаврський ступінь, можуть продовжити свою освіту в школі ступенів (graduate school) для здобуття ступенів магістра (master’s degree) або доктора (PhD). Програма підготовки магістрів — це традиційний дворічний курс, упродовж освоєння якого студент більш орієнтований на певну вузьку спеціальність, яка повинна або може бути дотична до бакалаврської спеціалізації. Підсумком навчання в магістратурі в багатьох ВНЗ є написання студентом магістерської роботи (дисертації). Якщо студент бажає далі навчатися за певною спеціалізацією, то він може піти на навчання за докторською програмою, яка триває від 3 до 6 років і має закінчитися написанням докторської роботи (дисертації). Крім цього, в США активно розвивається дистанційна освіта, міжнародна освіта, освіта для дорослих та ін.
Говорячи про вищу освіту в тому сенсі, у якому її розуміє пересічний українець, американську систему вищої освіти формують заклади, які називаються школами, коледжами, університетами. На сьогодні в США усталилася традиція, відповідно до якої будь-який ВНЗ може бути загалом названий коледжем. При цьому ВНЗ бувають різних типів: публічні й приватні, прибуткові й неприбуткові, дворічні й чотирічні тощо.
Важливою рисою американської вищої освіти є можливість студентів мігрувати між ВНЗ. На-приклад, студент може закінчити дворічний коледж і, використовуючи дані про пройдені ним курси, продовжити навчання в чотирирічному університеті. Така можливість забезпечується чітко вибудуваною системою трансферу студентів, дієвість якої підтримується акредитацією закладів. За загальним правилом, трансфери американських студентів у межах США та між навчальними закладами в інших країнах можливі, якщо навчальний заклад акредитований однією з акредитаційних організацій, визнаних Департаментом освіти США (the US government’s Department of Education) або Радою для акредитації вищих навчальних закладів (The Council for Higher Education Accreditation (CHEA)).
Факти
Схарактеризована вище система освіти забезпечує навчання значної кількості осіб щороку. Так, виходячи зі статистичних даних, відповідно до яких загальна кількість населення США станом на 2010 р. становила 309 469 203 осіб, а загальна кількість осіб, які були дотичними до американської системи освіти або як учні й студенти, або як педагогічний і обслуговуючий персонал, становила на осінь 2010 р. майже 75,9 мільйона осіб, можна зробити висновок, що близько 25% населення країни в той чи інший спосіб мають відношення до освіти.
Навчання такої кількості учнів і студентів забезпечується розгалуженою мережею середніх і вищих навчальних закладів.
З огляду на неоднорідність системи шкільної освіти США, а також неспіввідносність українського поняття «середній навчальний заклад» і понять, які використовуються в США, назвати точну кількість подібних навчальних закладів доволі складно. За даними на 2005 р. кількість середніх навчальних закладів була близько 73 000. На 2010 р. називається цифра 95,615 (public elementary and secondary schools). Водночас, за іншими даними, кількість середніх навчальних закладів у США близько 2 000 000.
У 2010 р. середні навчальні заклади в країні випустили загалом близько 3 306 220 учнів, із яких 2 991 310 — випускники публічних навчальних закладів, а 314 910 — приватних.
Вищих навчальних закладів у 2010 р. нараховувалося всього 4 495, із яких 4-річного циклу навчання — 2 774, 2-річного — 1 721. Публічних усього — 1 672, із яких 4-річних — 672, 2-річних — 1 000. Приватних усього — 2 823, із яких 4-річних 2 102, 2-річних — 721. Приватних неприбуткових усього — 1624, 4-річних — 1539, 2-річних — 85, прибуткових усього — 1 199, із яких 4-річних — 536, 2-річних — 636. За іншими даними, у США близько 7 000 ВНЗ, у яких навчаються приблизно 15 мільйонів студентів.
У цих ВНЗ у 2010 р. вступило на здобуття асоційованого ступеня (associate’s degrees) — 818 000 осіб; на здобуття бакалаврського ступеня (bachelor’s degrees) — 1 696 000 осіб; на здобуття магістерського ступеня (master’s degrees) — 687 000 осіб; на здобуття першого професійного ступеня (first-professional degrees) — 100 700 осіб; на здобуття докторського ступеня (doctor’s degrees) — 71 700 осіб.
Загальна характеристика системи вступу до американських ВНЗ
В американській освіті склалася складна й неоднорідна система вступу до ВНЗ, що зумовлено різноманіттям самих ВНЗ і їх автономією. Якщо спробувати коротко схарактеризувати цю систему, то варто назвати такі критерії-вимоги, які можуть ставитися до вступника:
1) наявність шкільного атестата про успішне закінчення середньої школи (high school);
2) наявність транскрипта — документа, який показує, які курси і як закінчив учень (студент);
3) проходження стандартизованих тестувань (ACT, SAT та ін.);
4) участь у позанавчальній роботі;
5) наявність документа про середній бал із попереднього навчального закладу (Grade Point Average);
6) написання вступного (мотиваційного) есе до коледжу;
7) заповнення вступної (аплікативної) форми;
8) наявність рекомендаційних листів від учителів або адміністрації середньої школи;
9) проходження вступного випробування у ВНЗ;
10) наявність наукових, художніх праць;
11) наявність досвіду роботи;
12) проходження вступної співбесіди;
13) наявність документів, що підтверджують платоспроможність.
Кожен із ВНЗ на свій розсуд обирає критерії вступу, керуючись при цьому принципом забезпечення відбору потрібних йому («своїх») студентів.
Приклади систем вступу
Найпрестижнішими ВНЗ у США вважаються заклади, які входять до так званої Ліги Плюща (Ivy League). Ця ліга об’єднує 8 університетів: Університет Брауна (Brown University), Колумбійський університет (Columbia University), Корнельський університет (Cornell University), Коледж Дортмунда (Dartmouth College), Гарвардський університет (Harvard University), Принстонський університет (Princeton University), Університет Пенсильванії (the University of Pennsylvania), Йєльський університет Yale University).
Названі університети є одними з найстаріших у країні, сформувавши за роки свого існування значну кількість традицій, зокрема й у сфері набору контингенту студентів. Будучи найпрестижнішими ВНЗ в країні та й у світі, університети Ліги Плюща мають можливість ставити підвищені вимоги до своїх абітурієнтів. Для ілюстрації можна взяти вимоги до вступників, які ставляться Гарвардським і Корнельським університетами.
Для вступу в Гарвардський університет — один із найпрестижніших ВНЗ світу — необхідно пройти кілька етапів:
– подати заяву (аплікаційну форму), що розглядається двома незалежними експертами, які виносять своє судження про доцільність подальшого проходження вступником конкурсу (зазвичай таких заяв понад 28 000 на 2 000 доступних місць);
– подати визначений перелік документів:
o результати тестів SAT або ACT;
o результати трьох профільних тестів SAT II;
o сертифікат за середню школу й виписку з останніми оцінками;
o рекомендаційні листи від двох викладачів;
— подати додаткову інформацію про свої академічні досягнення (наприклад, друковані наукові статті, грамоти або сертифікати за дослідницьку роботу, результати тестів International Baccalaureate, Advanced Placement, Abitur или GCE A-level);
— подати додаткову інформацію про свою позаакадемічну діяльність (наприклад, участь у громадських організаціях, робота в певних сферах; участь у волонтерських і міжнародних організаціях.
При цьому кінцевий результат (прийом чи неприйом до Гарварду) залежить від урахування всіх критеріїв за їх цінністю, яка визначається духом і традиціями цього навчального закладу. Наприклад, найкращі академічні показники потенційного студента можуть не переважити видатних громадських заслуг іншого абітурієнта, який в академічному плані дещо слабший.
Прийом студентів в інший з університетів Ліги плюща — Корнельский — ґрунтується на принципах неупередженості до матеріального стану («need-blind» admission), змагальності й передбачення успішності студента в роки навчання.
Університет, крім урахування кількісних показників абітурієнта, звертає увагу на такі якості майбутнього студента, як інтелектуальний потенціал, сила характеру й любов до навчання. Побачити ці якості в абітурієнтів допомагає прийнятий в університеті «холістичний» підхід до претендентів, за якого при розгляді питання про зарахування конкретного абітурієнта враховується сума критеріїв, різнорідних за своєю природою, які, утім, уможливлюють більш стереоскопічне бачення майбутнього студента.
Університет пропонує вищу освіту як для осіб, які лише закінчили середню школу, так і для осіб, які вже вчилися в якихось коледжах. Від цих категорій вступників вимагаються різні пакети вступних документів. Якщо абітурієнт відразу бажає вступити після закінчення середньої школи, то він має подати такі документи:
1) заповнену аплікаційну форму вступника (The Common Application);
2) шкільний звіт (The School Report);
3) оцінки за два курси (Two Teacher Evaluations);
4) середньорічний звіт (The Midyear Report);
5) документ про оплату за прийом документів ($75 application fee or fee waiver);
6) результати за стандартизовані тести, надіслані з відповідних тестових агенцій;
7) офіційний транскрипт за середню школу (еквівалент атестата) (Official secondary/high school transcript);
8) спеціальний університетський додаток до загальної аплікаційної форми.
Для вступу на окремі спеціальності від вступника також вимагають результати предметних тестів SAT, інтерв’ю, портфоліо або зразки художньої творчості.
В аплікаційній формі вступника абітурієнт має подати відомості про: себе (особисті дані); майбутні плани освітні й професійні; демографічні особливості (національна належність та ін.); сім’ю (батьки, умови проживання, брати та сестри; освіта родичів тощо); освіту; академічні здобутки (а саме: результати випускних іспитів (Grades GPA), тестів ACT і SAT, а також TOEFL і IELTS (для абітурієнтів-іноземців), предметних тестів (AP/IB/SAT Subjects), поточних курсів (Current Courses (починаючи з 9-го класу)); нагороди й заохочення (Honors (починаючи з 9-го класу)); позанавчальну діяльність і досвід роботи; про себе у вигляді есе на вільну або одну із заданих тем соціально-особистісного характеру; про себе у вигляді додаткової поширеної інформації про певні питання з анкети; поведінку (дисциплінарну історію); спосіб плати за подачу документів; підпис.
У шкільному звіті подається інформація про школу (термін навчання, курси, система оцінювання тощо), а також про конкретного випускника. Зокрема, представник школи, який знає випускника, має дати інформацію про те, як давно він знає випускника й у якому контексті; що найбільше характеризує випускника; на яке місце варто, на думку цього представника, поставити випускника серед інших випускників цієї школи. Насамкінець представник школи мусить дати розгорнуту характеристику випускника з погляду навчальної роботи, позанавчальної діяльності, поведінки тощо.
Такі високі критерії зумовлюють існування університетів Ліги плюща значною мірою як елітарних навчальних закладів. Так, наприклад, до Корнельського університету потрапляє 90% випускників школи, які були в 10% кращих, при цьому із 36 000 вступників проходять лише 6 000. Менш престижний, але доволі популярний Вісконсинський університет La Crosse вимагає від абітурієнтів, зокрема іноземців, такий пакет документів:
— заповнену онлайн аплікаційну форму університету (UW-L On-line Application Form);
— для студентів на медичний факультет додатково такі форми, як клінічне оцінювання (clinical evaluation) та ін;
— заповнену форму про бекграунд студента UW-L Background Information Form);
— офіційні копії проходження академічних курсів з оцінками за них (credentials (grade reports, transcripts або mark sheets) у попередньому навчальному закладі;
— офіційні результати за тест TOEFL, які повинні бути надіслані з організації, що адмініструє цей тест (ETS) (при цьому мінімальні показники за тест такі: 550 PBT/79), або за тест IELTS (мінімальні показники 6.0);
— офіційні результати за тести GRE або GMAT (для програм із менеджменту);
— сертифікат про фінансові ресурси вступника з листом від банку;
— квитанція про сплату коштів за прийом документів.
Як можна бачити з наведених ілюстрацій, у кожному з університетів діє своя система вступу, яка забезпечує отримання «свого» студента, водночас одним із критеріїв, який об’єднує більшість університетських систем вступу, а інколи виступає головним і єдиним, є критерій проходження вступником стандартизованих зовнішніх тестувань.
Стандартизовані тестування як критерій для вступу до ВНЗ
Одним із основних критеріїв для вступу в багатьох ВНЗ США є результати стандартизованих тестувань, які не є національними і за обсягами тестованих, часто не поступаються тим, які, наприклад, проводяться в Україні на національному рівні.
Стандартизоване тестування використовується в США у вигляді матуральних тестувань (випускний екзамен) і у вигляді тестувань, орієнтованих на вступ.
Стандартизоване матуральне тестування не так давно стало частиною освітнього процесу. Його введення було зумовлене потребою сертифікації випускників відповідно до якихось спільних освітніх стандартів (зважаючи на те, що в США існує значне різноманіття шкільних програм, типів шкіл тощо). Водночас це тестування адмініструється не на державному рівні, а на рівні незалежних організацій (наприклад, у штаті Каліфорнія такою організацією є California Department of Education, яка пропонує California High School Exit Exam (CAHSEE)). Цей тест містить субтести з читання, письма й математики. Його необхідно скласти для випуску в штаті Каліфорнія, незалежно від усіх інших можливих випускних даних. Цей тест (або не складену ним частину) учень може складати до восьми разів на рік.
Складання стандартизованих тестувань дає право на отримання Диплома про закінчення середньої школи (а high school diploma), який свідчить, з одного боку, про закінчення середньої школи, а з другого, — про появу у випускника права на державні роботи й можливість реалізації права на здобуття вищої освіти.
У США в більшості штатів від випускника вимагають скласти випускні тести перед закінченням школи, але ці тести можуть бути різними в різних штатах. Наприклад, у Флориді використовується британська A-level-програма (Advanced International Certificate of Education) для кращих випускників, а у Вірджинії IGCSE (International General Certificate of Secondary Education, який адмініструється University of Cambridge International Examinations із 1988 року). Водночас у деяких школах використовуються так звані letter grades — виставлені викладачами бали (у системі А-F) за відповідні курси шкільної програми, які в кінці навчання вносяться в транскрипт учня (a student’s transcript), а вже на підставі цих даних вираховується GPA.
Особи, які з певних причин не отримали диплом про середню освіту, можуть скласти тести General Educational Development (або GED) — 5 предметних тестів, результати яких прирівнюються до диплома про середню освіту. GED-тести були розроблені після ІІ Світової війни спеціально для атестації військовослужбовців, які не отримали дипломів у традиційний спосіб. На сьогодні ж ці тести широко використовуються для атестації військових, іммігрантів і т. д. Якщо ж говорити про тестування для вступу, то діапазон тестів, які можуть використовуватися для вступу випускниками шкіл, надзвичайно широкий. Утім, найпопулярнішими є тести SAT, ACT, TOEFL, IELTS та ін.
Традиція вступних стандартизованих тестувань у США — одна з найдавніших. Водночас говорити про конкретний рік започаткуваня традиції використовувати результати тестувань для вступу до ВНЗ немає можливості як з огляду на те, що тестування починалося в різні роки (залежно від організації — адміністратор того чи того тесту), так і з огляду на те, що кожен ВНЗ сам обирав і обирає стратегію використання результатів тестувань для відбору студентів для себе. При цьому, як засвідчує практика, нововведення плануються за два-три й більше років до їх реального впровадження.
Наприклад, тест California High School Exit Exam (CAHSEE) планувалося застосувати при випуску учнів 2004 року. Ідея про його створення з’явилася в 1999 р. Експеримент був розпочатий із волонте-рами 2001 р. У результаті повна імплементація тесту відбувалася 2006 р. Приблизно 9 із 10 випускників 2006 р. склали цей тест. У 2010 р. 81% of 10th graders склали кожну з двох секцій із першої спроби.
Насамкінець варто зауважити, що спеціальних законів, які б регулювали відносини у сфері стандартизованих тестувань, у США не існує з огляду на специфіку американської правової системи. На державному рівні визначаються загальні принципи, які можуть по-різному реалізуватися в освітній політиці штатів.
Водночас є підстави говорити про існування певних актів, що регулюють ті чи інші питання. Наприклад, у Каліфорнії в 1999 р. уряд легітимізував складання тесту CAHSEE законом.
Загалом же можна говорити про те, що політика у сфері тестування в США є демократичною й регулюється запитами середньої школи й вищої: вищі школи хочуть мати якісних студентів, а тому вимагають від шкіл результатів, які підтверджені авторитетними тестуваннями.
Здійснений огляд системи вступу до ВНЗ у США дає підстави для деяких висновкових міркувань.
1. Система вступу до ВНЗ у США є своєрідною порівняно з багатьма іншими системами, що працюють в інших країнах, у тому числі в Україні. Указана своєрідність зумовлена різноманіттям навчальних закладів (їх підпорядкованістю, фінансуванням, навчальними програмами та ін.) і їх значною автономністю й виявляється передусім у строкатості, неоднорідності підходів ВНЗ до відбору свого контингенту студентів.
2. Загальними принципами, на яких базується американська система вступу, попри її неоднорідність, є:
2.1. Демократизм (виявляється в можливості здобуття вищої освіти особою з будь-якого прошарку населення в разі задоволення нею низки умов, що ставляться до всіх).
2.2. Рівність (виявляється в наданні всім вступникам рівних прав для вступу з одночасним застосуванням компенсаційних механізмів у разі необхідності вирівнювання прав певних категорій осіб (інваліди та под.) із правами інших; водночас це вирівнювання жодним чином не заступає рівності в знаннях як визначального показника, на підставі якого здійснюється відбір, і рівності в громадянських активних життєвих позиціях).
2.3. Недискримінативність (виявляється в неможливості упередженого ставлення до вступника за ознаками, що не стосуються його навчального потенціалу).
2.4. Змагальність (виявляється в необхідності доведення вступником своїх академічних і практичних переваг порівняно з іншими).
2.5. Конкурентність (виявляється у відданні переваги особам, визначені показники яких вищі, порівняно з іншими).
3. Указані принципи повною мірою реалізуються у двох загальних моделях вступу, які можуть бути виокремлені на підставі аналізу чинних діючих систем:
3.1. Холістично-суб’єктивізованій, відповідно до якої рішення про зарахування абітурієнта виноситься на підставі врахування низки визначених критеріїв-вимог до майбутнього студента, частина з яких дає об’єктивну інформацію (результати шкільного атестата, тестувань, результати практичної (наукової, громадської) діяльності), а частина — суб’єктивно-ціннісну (судження про суб’єкта учіння з погляду шкільної адміністрації, учителів, громадських діячів тощо; судження самого суб’єкта навчання про себе(есе)).
3.2. Холістично-об’єктивізованій, відповіднодо якої рішення про зарахування абітурієнта виноситься на підставі врахування цілісної суми об’єктивних показників (результатів шкільного атестата, тестувань та ін.).
4. Вибір конкретної моделі здійснюється університетами на власний розсуд з урахуванням традицій, потреб, можливостей і варіюється в різні роки, що й зумовлює неможливість дати всебічний і вичерпний опис систем вступу як стабілізованих, точніше, «закостенілих» систем.
5. Загальний перелік критеріїв-вимог до вступників у ВНЗ США надзвичайно широкий: наявність атестата про середню освіту; наявність результатів різноманітних тестувань; проходження додаткових курсів у середній школі або коледжі; проходження літніх (вакаційних) курсів; проходження вступного екзамену; проходження вступної співбесіди; наявність якісного вступного (мотиваційного) есе; наявність рекомендацій від адміністрації школи, учителів-предметників, громадських діячів, науковців; наявність волонтерського досвіду; наявність наукових і художніх робіт; відсутність поведінкових девіацій; фінансова спроможність тощо.
6. Єдине, що спільне для всіх потенційно можливих варіантів моделей вступу до ВНЗ, — це наявність в абітурієнта закінченої 12-річної середньої освіти з показниками, не нижче встановлених для отримання атестата (а не довідки про прослуховування). Водночас нижній поріг цих показників для вступу в кожному конкретному університеті визначається самостійно.
7. Найбільш поширеним критерієм, який застосовують більшість ВНЗ у США при наборі студентів, є результати стандартизованих тестувань. Запровадження цього критерію має давню традицію і, як показує аналіз сучасного стану його використання, на сьогодні в системі вступу США не спостерігається тенденції до звуження сфери його застосування, попри перманентний критичний дискурс стосовно «тестизації» освіти. Очевидно, довіра до тестів зумовлена тим, що вони є об’єктивним й уніфікованим інструментом вимірювань, який дозволяє порівнювати результати вступників за роками й територіями, незалежно від характеру шкільних програм. У деяких же випадках, особливо коли мова йде про предметні тестування, цінність тестів зростає завдяки тому, що вони ставлять перед учасниками тестувань завдання, наближені до університетської мови й програмових вимог, а це у свою чергу сприяє активізації серед випускників школи прагнення до поглибленого вивчення предметів і в результаті дає університетам більш якісно підготовлений контингент студентів.
8. Найбільш поширеними тестами, дані про проходження яких вимагають університети, є SAT (тест здібностей), предметні тести SAT, ACT. Разом із тим кількість тестів, їх предметна орієнтованість варіюються навіть у межах одного й того самого ВНЗ залежно від напряму підготовки та под. У певних випадках саме результати тестувань виступають своєрідним порогом для відбору ВНЗ потенційних студентів. Престижні навчальні заклади зазвичай ставлять порогову планку досить високу (10% кращих).
9. Використання інших критеріїв відбору (як об’єктивних, наприклад, середній бал атестата, оцінки за певні курси, так і суб’єктивних, наприклад, есе, рекомендації) так само варіативне від університету до університету. При цьому кожен із критеріїв може позиціонуватися як своєрідний пороговий для прийому на певний напрям підготовки.
10. Використання суб’єктивних критеріїв для відбору студентів, поширене при прийомі у ВНЗ США, виявляється, поряд з іншими критеріями, дієвим інструментом добору закладами «свого» студента. При цьому у сфері використання цих критеріїв діє принцип «дружина цезаря поза підозрою», тобто за будь-яке суб’єктивно-ціннісне судження стосовно абітурієнта з усією повнотою відповідає його автор (або сам абітурієнт, або рекомендодавець), який є поза підозрою щодо певних корупційних або інших нечесних дій. Превентивним механізмом від спотворення абітурієнтами або рекомендодавцями інформації слугує, з одного боку, значна кількість інших джерел (об’єктивних) отримання інформації про вступника, а з іншого, — сама психологія американців, орієнтованих на збереження таких відносин, коли слову абітурієнта, адміністрації, учителя довіряють і водночас завжди перевіряють. Мотиваторами забезпечення таких довірчих відносин слугують цілком прагматичні як для абітурієнта, так і для школи речі. Для абітурієнта прагматика чесності витікає з небезпеки бути неприйнятим у разі подання недостовірної інформації. Для школи ж — із небезпеки втратити репутацію — ту характеристику, яку заслуговують роками, щоб отримувати дивіденди у вигляді фінансових надходжень, які у свою чергу сприяють активнішому й кращому навчанню учнів, що, знову ж таки у свою чергу, продовжує зміцнювати фінансовий стан навчального закладу, а отже, і його можливості.