|
Головна -> Новини
Виступ Міністра освіти і науки України
Івана Вакарчука за круглим столом «Забезпечення рівного доступу до вищої освіти та підвищення якості освітніх послуг»
4 березня 2008 року
Вельмишановні Пані та Панове!
Шановні колеги!
Насамперед, висловлюю подяку Програмі сприяння зовнішньому тестуванню в Україні за організацію цього круглого столу і за можливість поділитися своїми міркуваннями щодо шляхів подальшого удосконалення системи вступу до вищих навчальних закладів.
Як ви знаєте, запровадження зовнішнього оцінювання є одним з пріоритетів діяльності Міністерства освіти і науки України. Я, як колишній ректор і як Міністр, маю фіксовану думку стосовно того, що незалежне оцінювання знань випускників, які виявили бажання вступати до вищих навчальних закладів, сьогодні є оптимальним вирішенням проблеми кризи довіри суспільства до процедур вступу до ВНЗ.
Яка необхідність, мета упровадження незалежного тестування? Чого ми хочемо досягти і якої спадщини прагнемо позбутися?
Перше, і найголовніше, це забезпечити справді рівний і справедливий доступ до якісної освіти для всіх без винятку молодих людей.
Друге - провести загальнонаціональний моніторинг якості нашої освіти і визначити, яким є справжній її рівень.
Попри всю очікувану дискусійність та неоднозначність сприйняття мого наказу як Міністра про всеохопне незалежне тестування, я переконаний у стратегічній правильності цього кроку. Про темпи впровадження тестування, які були затверджені ще до мого призначення Міністром, був час подискутувати. Тепер необхідно виконувати Указ Президента України Віктора Ющенка та зобов’язання, які взяв на себе Уряд Юлії Тимошенко.
Всеохопне тестування – це крок, що логічно завершує стадію кількарічних зусиль в експериментальному режимі. З осмисленням вже набутого досвіду ми перейшли в режим упровадження. Наскільки важливим цей крок можуть ілюструвати наступні спостереження:
По-перше, вже саме лише оприлюднення наказу про всеохопне тестування оголило проблему викладання української мови в школах з навчанням мовами національних меншин. Виявилося, що замість навчання української мови його нерідко імітують, а до шкільних атестатів виставляються найвищі бали. Це непотрібно ні державі, ні вчителям, ні учням. Тому вже за два тижні, 18 березня, Міністерство уперше проведе Всеукраїнську нараду зі вчителями української мови та літератури, які працюють у школах з навчанням мовами національних меншин, на якій ми поведемо відверту розмову з цього питання і запропонуємо трирічну програму радикальних кроків виходу з такого становища.
По-друге, ми вперше в історії незалежної Української держави маємо точну кількість тих молодих людей, які бажають здобувати вищу освіту. Сьогодні їх – понад півмільйона. Дотепер про це можна було лише здогадуватися через незрозумілий «середній бал», а, отже, було неможливо по-державницькі планувати розвиток освіти.
По-третє, цифра у півмільйона вступників також показує, що молоді люди і їх батьки мають довіру до тестування, всупереч недоброзичливим прогнозам українських «дельфійських оракулів». Спочатку нам пророкували зрив реєстрації. Ми провели реєстрацію. Тепер «переключилися» на якість тестів. Але ж їх ніхто ще не бачив – аналізують минулорічні. Щось вигадають і пізніше. Для них не важливо, що саме, головне, що «НЕ ТАК!»… Перетворювати цей відповідальний державний захід у добре препароване недоброзичливе шоу – це аморально. Ми сприймаємо критику але як пропозиції допомоги та консолідованої співпраці, а не відкидання самої ідеї тестування.
На відміну від косметичних змін, системні реформи завжди супроводжуються ризиками. Ми усвідомлюємо ці ризики і застерігаємо їх. Однак, передусім, ми робимо наголос на перевагах, які приносять ці системні зміни. Зміни приємні, коли ми говоримо про них поза нами. Але як тільки зміни торкаються нас, - зникає комфорт, народжується тривога та метафізичний страх. Для того, щоб подолати це, потрібна добра воля до співпраці і державних органів, і громадськості, і самих учасників: ректорів ВНЗ, директорів шкіл, батьків школярів, і, головніше, тих, хто бажає вступати до ВНЗ. Системні зміни справді потрібні нашій освіті, якщо вона хоче йти в ногу з духом часу і швидко відгукуватися на потреби ринку.
Шановні колеги!
Кожна країна встановлює свою процедуру прийому випускників до вищих навчальних закладів, що залежить від традицій і культури оцінювання, яка залежить від кількох параметрів:
1) від того, наскільки централізованою є система освіти;
2) від традицій університетської автономії;
3) від політичної та адміністративної структури кожної країни.
Реформи вступної кампанії, як виявилося, не можна розглядати без політичного контексту. Щодо університетської автономії. Розширення прав ВНЗ повинно обов’язково йти одночасно із збільшенням їх підзвітності перед суспільством. Університетам треба буде значно змінити уявлення про свою місію та призначення. Їх місією і призначенням мають бути творення науки, нових знань, навчання та виховання студентів патріотами своєї країни та її добрими громадянами, передача знань і досвіду наступним поколінням. Університет має навчати студента, а не займатися вступними випробуваннями впродовж року. Як не парадоксально, але першими ворогами автономії є самі ВНЗ через їх низьку культуру виконання законів, постанов і домовленостей. Згадаємо, хоча б, як ВНЗ оголошували перелік предметів, з яких вони прийматимуть сертифікати з результатами тестування.
Щодо якості тестових завдань як для підсумкової атестації, так і для абітурієнтів, які виявили бажання навчатися у вищих навчальних закладах. Як ректор, який одним з перших в Україні запровадив тестову систему ще 16 років тому, чітко усвідомлюю, що є тести, які орієнтовані на відтворення інформації, які формують майбутнє студентство за принципом – «хто краще запам’ятав», а є тести, які виявляють саме аналітичне мислення та творчі здібності. Добре відомо, що одні люди мають логічно-евристичне мислення, інші – інтуїтивно-образне. Потрібно глибше оцінити здібності абітурієнта знаходити розв’язки, його природну схильність інтерпретувати дані та робити висновки. Зрештою, необхідно виявити і його мотиваційну складову у виборі ВНЗ – чому молода людина йде саме до цього ВНЗ, а не до іншого, і саме на цю спеціальність. Розвиток тестових завдань, їхнє удосконалення, моніторинг їхньої якості – це зараз, на нашу думку, одне з найважливіших завдань. Це відповідальна і не одноактова справа.
Зроблю ще важливе зауваження. Цьогорічне всеохопне тестування виконує ще одну місію –призвичаює суспільство, що зовнішнє оцінювання дає рівний доступ до освіти.
Які завдання ми ставимо перед собою щодо позитивного розвитку системи зовнішнього оцінювання?
- Насамперед, хоча необхідний рівень правової бази проведення тестування є, ми готуємо пропозиції щодо законодавчого закріплення як самого тестування так і усієї процедури його проведення.
- Завдання на сьогодні – це дати можливість кожному вступникові пройти, організовано або самостійно, пробне тестування. Сьогодні організовані пробні тестування за невелику плату від 11 до 50 гривень. Ми забезпечимо, щоб кожен учасник тестування мав змогу «попрацювати» з пробними, тренувальними тестами. Пробні тести будуть поміщені на сайті МОН, видруковані у педагогічній пресі.
- Наступне. Потрібно створити наглядово-дорадчу раду, яка проаналізує зміст минулорічних та цьогорічних тестових завдань, після проведення сесії тестування. До складу якої слід запросити міжнародних експертів – тестологів. Ми зробимо аналіз цьогорічної сесії тестування та оприлюднимо його у засобах масової інформації.
- З метою створення незалежного науково-методологічного супроводу створення тестових завдань, можливо доцільно створити окрему інституцію, наприклад, одну-дві кафедри тестології, які б готували відповідних фахівців для нашої національної системи тестування.
- Ще про один компонент незалежності у тестуванні. По завершенню цьогорічного тестування ми орієнтовно у жовтні-листопаді цього року через Уряд виведемо Український центр оцінювання якості освіти з-під підпорядкування МОН. Його теперішній статус історично успадкований і є тимчасовим; надалі він під громадським контролем має у повній мірі відповідати за підготовку і проведення незалежного тестування. Що ж до Міністерства, то на наш погляд, його роль це - встановлювати строки проведення зовнішнього оцінювання, перелік навчальних предметів, що виносяться на тестування, затверджувати програми та порядок проведення зовнішнього незалежного оцінювання.
І насамкінець. Тестування – не український винахід. Всі провідні країни світу вже давно здолали цей шлях. Він у них також не був простим, але вони гідно його пройшли. Для цього нам усім слід багато зробити і в економіці, й у культурі, й в освіті. Зовнішнє незалежне оцінювання – це, без перебільшення, прорив в українській освіті, рішучий крок до європейських стандартів поведінки і життя. Ми покликані здійснити цей прорив заради наших дітей, заради України! Я прагну, щоб мій народ жив по-людські і у повазі від інших народів.
|
